Конспекти уроків

Тема уроку: «Потенціал розвитку національної економіки та її структура. Сукупні доходи та сукупні витрати: структура та взаємозв’язки »

Мета уроку:

Навчальна: розкрити сутність національної економіки, економічних ресурсів, сукупних доходів та сукупних витрат; ознайомитись із структурою та основними секторами національної економіки.

Розвиваюча: розвивати логічне та аналітичне мислення учнів, сприяти формуванню сучасного економічного світогляду.  

Виховна: виховувати інтерес до економічних наук, формування раціональної поведінки в умовах обмеженості ресурсів.

Обладнання: таблиця «Характеристика структур національної економіки», схема «Доходи та витрати суб’єктів національної економіки», підручник.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент – 2 хв.

Привітання учнів. Підготовка класу до заняття.  Перевірка наявності учнів.

ІІ. Перевірка домашнього завдання – 7 хв.

Усне опитування учнів по темі: «Прибутковість та управління підприємством. Зв’язки підприємця з банками, страховими компаніями, іншими фінансово-кредитними установами. Бізнес-план підприємця»:

1. Прибутковість (рентабельність) як прояв результатів діяльності підприємства.

2. Зв’язки підприємця з банками, страховими компаніями, іншими фінансово-кредитними установами.

3. Бізнес-план підприємця.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів – 4 хв.

Дайте визначення таких понять:

1.     Економіка;

2.     Ресурси;

3.     Галузь;

4.     Домашнє господарство;

5.     Підприємство, фірма;

6.     Ринок;

7.     Капітал.

IV. Мотивація пізнавальної діяльності учнів – 3 хв.

На попередньому уроці ми вивчали тему – «Прибутковість та управління підприємством. Зв’язки підприємця з банками, страховими компаніями, іншими фінансово-кредитними установами. Бізнес-план підприємця». А на сьогоднішньому уроці ми ознайомимось із особливостями національної економіки, розглянемо її структуру та проаналізуємо потенціал її розвитку. Після вивчення нової теми ви зрозумієте, про що свідчить величина економічного потенціалу національної економіки, хто є суб’єктами національної економіки та що саме є умовою нормального розвитку економіки країни.

Отже, записуємо тему уроку: «Потенціал розвитку національної економіки та її структура. Сукупні доходи та сукупні витрати: структура та взаємозв’язки ».

V. Вивчення нового матеріалу  – 22 хв.

План

1.           Потенціал розвитку національної економіки та її структура.

2.     Виробничий потенціал національної економіки: трудові, земельні (природні), фінансові ресурси та технології.

3.           Сектори національної економіки: домашніх господарств, підприємницький, державний, зовнішній.

4.     Сукупні доходи та сукупні витрати: структура та взаємозв’язки.

1. Національна економіка є історично сформованою системою суспільного відтворення країни, яка ґрунтується на використанні наявних національних ресурсів, забезпечує реалізацію національних економічних інтересів країни та функціонує за об'єктивними економічними законами. Поняття національної економіки в наукових дослідженнях останніх років визначається як у вузькому, так і в широкому розумінні. У вузькому розумінні національна економіка є сукупністю економічних суб'єктів і зв'язків між ними, яка має просторово визначену і специфічно складену національну організаційну структуру, характеризується господарською цілісністю і спрямована на задоволення потреб суспільства у матеріальних і соціальних благах. У широкому розумінні національна економіка - це структурована в галузевому і територіальному просторі економічна діяльність у масштабах країни, що регулюється інституціональною системою, яка відповідає економічному, політичному та ідеологічному устрою (порядку), сформованому в цій країні.

Національна економіка характеризується взаємозв'язком умов виробництва та його результатів і формується як єдиний господарський механізм із взаємозумовленими внутрішніми процесами та явищами. Значний вплив на особливості національної економіки справляють історичні та культурні традиції, географічне розташування країни, її роль у міжнародному поділі праці.

Національна економіка має складну структуру. В структурному аспекті національна економіка характеризується певними співвідношень-нями, які складаються між галузями і видами діяльності, секторами економіки, економічними процесами, регіонами. Розрізняють такі види структур національної економіки: відтворювальну, галузеву, територіальну, інституційну, секторну, зовнішньоекономічну, технологічну та соціально-економічну (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика структур національної економіки

Види структури	Зміст та характеристика
Відтво-рювальна	Характеризує співвідношення: між стадіями суспільного відтворення (виробництвом, обміном, розподілом та споживанням); між проміжним і кінцевим виробництвом; між фондом нагромадження та фондом споживання; між виробництвом засобів виробництва та предметів споживання.
Галузева	Характеризує поділ економіки на окремі галузі та сектори економіки і відображає складені пропорції за видами економічної діяльності.
Територіальна	Відображає частку у виробництві валового внутрішнього продукту (валового випуску) кожної адміністративної території, регіону, виробничо-територіальних комплексів.
Інституційна	Характеризує співвідношення у виробництві валового внутрішнього продукту за формами власності, інституційними секторами, ринковими і неринковими інститутами.
Секторна	Характеристика інституціональних секторів: не фінансових корпорацій, фінансових корпорацій, домашніх господарств, державного сектору і сектору некомерційних організацій.
Зовнішньо-економічна	Характеризує співвідношення між експортом та імпортом товарів, послуг і капіталів; між національними економіками різних країн.
Технологічна	Характеризує співвідношення технологічних укладів економічної системи.
Соціально-економічна	Характеризує співвідношення населення за рівнем доходів і витрат, відображає частку оплати праці у ВВП.

Структура економіки на макрорівні відображає найважливіші загальногосподарські пропорції, тобто певні кількісні співвідношення, співрозмірність окремих елементів економічної системи.

Економічний потенціал є основою національної економіки, від якого безпосередньо залежать її нормальне функціонування, а також темпи й масштаби економічного зростання. У широкому розумінні потенціал (від лат. роtentia - сила) визначає можливості, джерела, наявні запаси і засоби, які можуть бути введені в дію, використані для вирішення певного завдання та досягнення поставленої мети.

Стосовно національної економіки потенціал визначається як сукупність економічних можливостей держави, які можуть бути використані для забезпечення всіх її матеріальних потреб. Тобто економічний потенціал є узагальненою кількісно-якісною оцінкою наявних ресурсів, якими володіє країна і які використовуються (або можуть бути мобілізовані для використання) для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Економічний потенціал країни характеризує здатність і можливості суспільства виробляти товари й послуги та забезпечувати розширене відтворення з метою задоволення економічних потреб суспільства і підвищення якості життя населення.

Величина економічного потенціалу свідчить про ступінь незалежності національної економіки, якість життя населення, роль і значення країни у світовій господарській системі. Разом з тим рівень його використання залежить від виробничих можливостей всіх галузей національної економіки, економічного устрою країни, зовнішньоекономічної ситуації, економічної політики уряду, чинного господарського механізму. Недосконалість останнього, зокрема, може призвести до нераціонального, малоефективного та витратного використання економічного потенціалу. Роль кожної держави в сучасному світі визначається насамперед економічною могутністю, яка є наслідком реалізації національного економічного потенціалу.

2. Виробничо-технологічний потенціал є сукупністю засобів виробництва та способів їх залучення до процесу виробництва для перетворення предметів праці на продукцію (товари і послуги) для кінцевого споживання, необхідну для задоволення потреб суспільства. Він характеризується передусім вартістю основних виробничих фондів, виробничими потужностями, парком машин та устаткування, технологіями виробництва, підприємницькою здатністю.

Оскільки суспільне виробництво є процесом перетворення ресурсів на товари в необхідному обсязі і належної якості, то вирішальне місце в ньому посідає ефективність використання взаємозалежних і взаємозумовлених ресурсів, а саме: виробничих, трудових, природних, фінансових, науково-технічних, управлінських, інформаційних, знань. Від того, в яких кількісних і якісних співвідношеннях національна економіка використовує їх, залежать темпи її розвитку. Водночас різноманітний склад і поєднання ресурсів відображають різні аспекти і рівні розвитку національної економіки. 

Ресурси - це фактори, що використовуються для виробництва економічних благ.

Під економічними ресурсами розуміються всі природні, людські і зроблені людьми ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

Джерелом будь-якого виробництва є ресурси, якими володіє та або інша держава. Економічна теорія характеризує ресурси як сукупність природного, соціального і духовного в процесі виробництва товарів, послуг та інших цінностей.

Ресурси прийнято ділити на чотири групи:

1.  Земельні (природні) - природні, наявні в природі економічні, виробничі ресурси у вигляді землі та земельних угідь, водних багатств, повітряного басейну. Вони в свою чергу діляться на:

1)  Вичерпані - це ресурси, кількість яких невпинно зменшується відповідно до їх видобутку або вилучення з навколишнього середовища. Їх, у свою чергу, поділяють на відновні (чисте повітря, вода, родючі грунти, рослинність, тваринний світ)і невідновні (мінеральні ресурси);

2)  невичерпні.

2.  Матеріальні (капітальні) - всі створені руками людини засоби виробництва (знаряддя і предмети праці), які самі є результатом виробництва і знаходяться в матеріально-речовій формі;

3.  Трудові - економічно активне, працездатне населення (частка населення, що володіє фізичними й духовними здібностями для участі в трудовій діяльності).

4.  Фінансові (інвестиційні) - сукупність всіх видів грошових коштів, фінансових активів, якими володіє суспільство і в змозі виділити їх на організацію виробництва. Фінансові ресурси є результатом взаємодії «надходження і витрат», розподілу грошових коштів, їх накопичення і використання.

3. Суб'єктами національної економіки є інституційні одиниці (підприємства, організації, установи, домашні господарства), які здійснюють певний вид економічної діяльності. Вони вступають між собою в економічні відносини, які можуть набувати форми вертикальних і горизонтальних зв'язків. 

Особливістю діяльності суб'єктів економіки є їхня здатність до прийняття та реалізації самостійних рішень щодо організації власного виробництва, участі в інвестиційних проектах, визначення виду і напряму діяльності. Разом з тим специфіка кожного суб'єкта зумовлена його відношенням до економічних факторів виробництва і ресурсів, а саме: володіє він ними чи користується.

Тому для спрощення вивчення всі суб’єкти еконо­міки можуть бути віднесені до кількох основних секторів національної економіки:

•   Домогосподарства - економічні одиниці, які за­безпечують економіку ресурсами, одержують в обмін на них доходи (зарплату, ренту, відсоток) і викори­стовують їх для придбання товарів споживчого при­значення.

•   Підприємства - економічні одиниці, що вироб­ляють товари на основі отриманих у домогосподарств ресурсів, реалізують виробничу продукцію, одержуючи доходи у вигляді прибутку.

•   Держава (уряд) - встановлює правила поведін­ки в економіці і слідкує за їх дотриманням, бере участь у перерозподілі доходів і ресурсів у національних інте­ресах, регулює розвиток економіки.

•   Іноземний сектор бере участь у національній економіці через експорт (придбання в країні товарів і послуг) та імпорт (продаж у країні іноземних товарів та послуг).

Усі ці групи, з одного боку, витрачають свої кош­ти на купівлю товарів, ресурсів, послуг, тобто пред’яв­ляють попит; з іншого боку, отримують доходи в обмін на вироблену і запропоновану на ринку про­дукцію, тобто від пропозиції товарів та послуг.

 Рис. 1. Доходи та витрати суб’єктів національної економіки.

4. Умовою нормального розвитку економіки є відповідність сукупних доходів сукупним витратам.

Якщо доходи значно перевищують витрати, то ча­стина продукції перетвориться у надлишки, і в на­ступному періоді виробництво може скоротитися, що призведе до росту безробіття.

Якщо витрати значно перевищать доходи, виходить, економіка витрачає більше, ніж може, живе в борг, або збільшується кількість грошей, що призводить до інфляції.

Елементами сукупних доходів є:

-       заробітна плата – дохід найманих працівників (W);  - рента – дохід власників землі (R);

-       процент – дохід власників фінансового капіталу (і);  - прибуток – дохід підприємств (Pr);

-       амортизація – кошти, нагромаджені підприємцями для відшкодування спрацьованих засобів виробництва (Am);

Елементами сукупних витрат у національній економіці стають:

-       споживчі витрати домашніх господарств (С);

-       витрати держави на закупівлю товарів, послуг та на інвестиції у державний сектор економіки (G);

-       інвестиційні витрати підприємців (інвестиції) у відновлення та нагромадження капіталу (І);

-       чистий експорт – витрати пов’язані з торгівлею товарами та послугами на зовнішніх ринках (NX);

 З урахуванням структури сукупних доходів та витрат їх відповідність може бути відображена формулою:                            

                                        W+R+i+Pr+Am=C+I+G+NX

Нормальне перетворення сукупних доходів у сукупні витрати здійснюється за таких додаткових умов:

1)  домашні господарства роблять заощадження, а заощаджені кошти перетворюються на інвестиції підприємців завдяки діяльності банків, тому формула для визначення інвестиційних витрат є такою:

І=Am+S,   де S – заощадження.

2) держава одержує доходи у вигляді податків і виплачує соціальні трансферти (допомогу малозабезпеченим), тому формула для визначення державних витрат має такий вигляд:

G=T+TR,   де TR – соціальні трансферти;

3)  інші країни не тільки купують наші товари а й продають нам свої, тому для оцінки загальних витрат пов’язаних з зовнішньоекономічною діяльністю, або з чистим експортом, використовують формулу: 

NX=Ex-Im ,   де  Ex -експорт,  Im - імпорт.

Взаємозв'язок сукупних витрат та сукупних доходів у національній економіці показаний  на схемі у підручнику на сторінці 92 (рис. 2).

Рис. 2. Взаємозв’язок сукупних витрат та сукупних доходів у національній економіці.

Стрілки на схемі показують основні економічні потоки, якими рухаються доходи та втрати у взаємовідносинах 4 економічних суб’єктів, а саме:

- домашніх господарств; 

- підприємців;  

- держави (уряду);  

- іноземних споживачів вітчизняної експортованої продукції й виробників продукції, імпортованої в країну.

Невідповідність доходів і витрат, попиту та пропо­зиції веде до макроекономічних коливань - нерівно­мірному розвитку економіки з періодичними підйома­ми і спадами. Підйоми і спади супроводжуються інфляцією або безробіттям. А їхня періодичність доз­воляє говорити про циклічність розвитку.

VI. Закріплення вивченого матеріалу  – 4 хв.

Вчитель задає питання, а учні відповідають на них.

1.  Які виділяють види структур національної економіки?

— Відтворювальну, галузеву, територіальну, інституційну, секторну, зовнішньоекономічну, технологічну та соціально-економічну.

2.  Назвіть основні групи ресурсів.

—  Земельні (природні, матеріальні (капітальні), трудові, фінансові (інвестиційні)

3.  Як ви розумієте поняття: вичерпані та невичерпні ресурси.

— Вичерпні природні ресурси — це ресурси, які при їх видобутку і використанні не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші у порівнянні із швидкістю їх викорис­тання. 

— Невичерпні природні ресурси - ресурси (енергія сонця, води, повітря), які за раціонального їх використання здатні задовольнити будь-який обсяг потреб.

4.  Визначте, які ресурси є вичерпані та невичерпні? - кам'яне  вугілля, вода, повітря?

— Кам'яне  вугілля - вичерпаний ресурс. Вода, повітря -  невичерпні.

5.  Поновлювані і не поновлювані? -  Нафта, газ, повітря, земля (як верхній шар грунту)?

— Нафта, газ - не поновлювані. Повітря, земля (як верхній шар грунту) -  поновлювані (відносно).

6.  Які доходи домашніх господарств ви знаєте?

—     Заробітна плата, рента, відсоток.

7.  Які витрати домашніх господарств ви знаєте?

— Споживчі витрати домогосподарств.

8.     Як розрахувати показник чистого експорту?

—  Вартість експорту товарів і послуг за вирахуванням вартості імпорту товарів і послуг .

9.      Чим слугує відповідність сукупних доходів сукупним витратам?

— Умовою розвитку економіки, як окремої країни так і світу загалом.

VII.  Підбиття підсумків уроку  – 2хв.

Оцінювання відповідей учнів, обґрунтування виставлених оцінок.

Висновки щодо вивчення теми: отже, на сьогоднішньому уроці ми розглядали тему: «Потенціал розвитку національної економіки та її структура. Сукупні доходи та сукупні витрати: структура та взаємозв’язки». Розкрили сутність понять національної економіки, економічних ресурсів, сукупних доходів та сукупних витрат; ознайомились із структурою та основними секторами національної економіки та вияснили про що свідчить величина економічного потенціалу національної економіки.

VIII. Домашнє завдання  – 1хв.

1.  Вивчити матеріал с. 89-94 з підручника: Економіка (рівень стандарту, академічний рівень). 11 клас / І. Ф. Радіонова. – Кам’янець-Подільський: Аксіома,2011. – 176 с. та конспект уроку.

Тема уроку: «Основні показники розвитку національного виробництва. Способи розрахунку ВВП. Реальний та номінальний ВВП». Практична робота № 5: «Аналіз змін ВВП України для оцінки загального стану економіки».

Мета уроку:

Навчальна: розкрити сутність таких економічних понять: валовий внутрішній продукт (ВВП), номінальний та реальний ВВП, національний дохід. Ознайомити учнів із способами та формулами розрахунку ВВП.

Розвиваюча: розвивати економічне мислення учнів, сприяти соціалізації особистості, формуванню інформаційної компетентності.

Виховна: виховувати інтерес до економічних наук, самостійність, відповідальність та ощадливість.

Обладнання: схеми «Структура ВВП за витратами», «Структура ВВП за доходами» і таблиця «Макроекономічні показники, розраховані на базі ВВП». Зошит для практичних робіт з економіки для учнів 11 класів.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент - 2 хв.

Привітання учнів. Підготовка класу до заняття.  Перевірка наявності учнів.

ІІ. Перевірка домашнього завдання - 8 хв.

Усне опитування учнів по темі: «Потенціал розвитку національної економіки та її структура. Сукупні доходи та сукупні витрати: структура та взаємозв’язки »:

1.      Потенціал розвитку національної економіки та її структура.

2.  Виробничий потенціал національної економіки: трудові, земельні (природні), фінансові ресурси та технології.

3.      Сектори національної економіки: домашніх господарств, підприємницький, державний, зовнішній.

4.  Сукупні доходи та сукупні витрати: структура та взаємозв’язки.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів - 3 хв.

Дайте визначення таких понять:

1.     Національна економіка;

2.     Виробництво;

3.     Експорт;

4.     Імпорт;

5.     Чистий експорт.

IV. Мотивація пізнавальної діяльності учнів - 2 хв.

На попередньому уроці ми вивчали тему – «Потенціал розвитку національної економіки та її структура. Сукупні доходи та сукупні витрати: структура та взаємозв’язки». А на сьогоднішньому уроці ми ознайомимось із основними показниками розвитку національного виробництва та методами їх розрахунку; вияснимо від чого залежить величина та динаміка ВВП та ознайомимось із формулами розрахунку реального та номінального ВВП.

Отже, записуємо тему уроку: «Основні показники розвитку національного виробництва. Способи розрахунку ВВП. Реальний та номінальний ВВП»

V. Вивчення нового матеріалу - 22 хв.

План

1.     Валовий внутрішній продукт (ВВП) і методи його підрахунку.

2.           Реальний та номінальний ВВП.

3.     Валовий національний доход (ВНД) і методи його розрахунку.

1.  Рівень розвитку країни, можливість його порівняння з іншими країнами можна оцінити за допомогою сис­теми показників, правила розрахунку яких однакові для всіх країн - Системи національних рахунків (СНР).

СНР містить у собі:

1.     Валовий національний (внутрішній) продукт - ВНП (ВВП).

2.     Чистий національний продукт - ЧНП.

3.     Національний доход - НД.

4.     Особистий доход - ОД.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна вартість кінцевої продукції, виготовленої на території даної країни за певний проміжок часу (за рік), незалежно від того, знаходяться фактори виробництва у власності громадян даної країни чи належать іноземцям.

Методика обчислення ВВП має ряд особливостей.

• ВВП складається з вартості кінцевих товарів і послуг. Напри­клад, пшениця, з якої випечено хліб, є проміжним товаром. Лише вартість хліба враховують як частку ВВП, але вартість пшениці, прода­ної мірошнику, і вартість борошна, проданого пекарю, не враховують.

• ВВП складається з вартості товарів і послуг, вироблених лише в процесі поточного виробництва. Отже, заново зведений і прода­ний будинок включають до складу ВВП, а збудований раніше і проданий — ні. Проте комісійні, які агент з продажу нерухомого майна отримав за продаж наявних будинків, у ВВП враховуються, (їх відно­сять до поточних послуг.)

• ВВП оцінюється за ринковими цінами. Останні включають непрямі податки — податок на продаж і акцизи, а тому ринкова ціна товарів буде не така, яку продавець матиме за товар. Чиста ціна — це ринкова ціна за вирахуванням непрямих податків. Вона становить суму чинникових витрат, тобто суму, що припадає на чинники ви­робництва цього товару.

На практиці для розрахунків ВВП використовують такі методи — за витратами, за доходами і за виробництвом.

ВВП розрахований за витратами (метод кінцевого використання) — це загальна сума витрат на особисте і виробниче споживання всієї маси створених за певний період благ (рис. 1).

ВВП розрахований за доходами (розподільчий метод) — Відображає первинні доходи до­машніх господарств, підприємств та державних установ, які склада­ють національний дохід (НД) (рис. 2).

ВВП за доданою вартістю (виробничий метод) — показує внесок кожного виробника і на­ціонального виробництва в цілому. У такому разі ВВП розраховують за доданою вартістю.

Рис. 1. Структура ВВП за витратами

Рис. 2. Структура ВВП за доходами

Додана вартість — це ринкова ціна продукції (послуг) підприємства за вирахуванням вартості сировини і мате­ріалів, що куплені та витрачені на виробництво продукції або на виконання послуг.

Таблиця1

Макроекономічні показники, розраховані на базі ВВП

ВНД (ВНП)	Валовий національний дохід вимірює потік первинних доходів, отриманих її резидентами як у своїй країні, так і за кордоном. (Відповідає валовому національному продукту (ВНП), розрахованому за старою методикою)
	ВНД = ВВП + сальдо первинних доходів із-за кордону
ЧНП	Чистий національний продукт = ВНП - А, де А — амортизаційні відрахування
НД	Національний дохід = ЧНП - непрямі податки на бізнес
ОД	Особистий дохід = НД - (податки на прибутки корпорацій, нерозподілені прибутки корпорацій, виплати на соціальне забезпечення) + (трансфертні платежі і проценти, що виплачуються окремим особам)
ОДР	Особистий дохід розпорядження = ОД - (прибутковий податок з громадян та деякі неподаткові платежі державі)

У міжнародній статистиці показники динаміки ВВП і національного доходу використовуються для порівняння рівня розвитку країн та складання рейтингів.

2.  ВВП розраховується у фактичних цінах поточного року, тобто року в межах якого він був вироблений.

Величина та динаміка ВВП залежать як від фізичних обсягів так і від рівня цін, які змінюються.

З метою нівелювання цінового фактора, обчислюють два види ВВП:

Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.

Реальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва.

На номінальний ВВП впливають

§  Динаміка обсягу виробництва;

§  Динаміка зміни цін.

Формула обчислення номінального ВВП:

Номінальний ВВП = Ʃ p_i q_i

q_i – обсяг виробництва і-го товару в поточному році;

p_i – ціна і-го товару в поточному році.

Формула обчислення реального ВВП:

Реальний ВВП =  Ʃ p₀q_i,

p₀ – ціна і-го товару в базисному році;

q_i – обсяг виробництва і-го товару в поточному році.

Реальний ВВП можна розрахувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін (Ip):

Реальний ВВП = Номінальний ВВП / І_р .

Звідси випливає, що:

Зміна реального ВВП, % – Зміна номінального ВВП, % = Зміна індексу цін, %.

Якщо величина індексу цін менша за одиницю (Ip < 1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням (рис. 3). Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю (Ip > 1), то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.

Рис. 3. Процес інфлювання і дефлювання

Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основним з них є індекс цін ВВП (Іц), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОП).

Для здійснення названих коригувань використовують ціновий індекс (ціновий дефлятор). Індекс цін, який розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП.

Формула обчислення дефлятора ВВП:

Дефлятор ВВП =Ерi*qi/Ep0*qi

p₀ – ціна і-го товару в базисному році

p_i – ціна і-го товару в поточному році

q_i – обсяг виробництва і-го товару в поточному році

Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін. Наряду з дефлятором ВВП розраховується індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін – індекс цін, що розрахований для фіксованого кошика споживчих товарів і послуг (q _K):

Ik= E pi*qk / E p0*qk

Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:

§  дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а індекс споживчих цін – тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;

§  дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;

§  дефлятор ВВП є поточно зваженим, а індекс споживчих цін є базисно зваженим.

3. Валовий національний дохід (ВНД) є одним із головних макроекономічних показників країн. Згідно з Системою національних рахунків ООН  (1993 р.) він становить суму первісних доходів економічних одиниць-резидентів країни з урахуванням сальдо первісних доходів, отриманих від решти країн світу в результаті зовнішньоекономічних операцій. Раніше цей показник називався валовим національним продуктом.

ВНД відрізняється від валового внутрішнього продукту на сальдо (різницю між грошовими надходженнями і витратами) зовнішньо-економічних операцій, включаючи сальдо експорту та імпорту товарів і послуг, сальдо оплати праці чужоземних працівників і сальдо переведення прибутків від вивезеного за кордон капіталу.

ВНД може бути меншим чи більшим за валовий внутрішній продукт залежно від знаку сальдо.

Методи розрахунку національного доходу:

Метод доходу — як сукупність усіх факторних доходів. Розрахунки проводяться за формулою:

НД = заробітна плата + рента + процент + прибуток

Метод розподілу — як сукупність витрат. Розрахунки проводяться за формулою:

НД = ВНП - амортизація - непрямі податки на бізнес

Національний дохід поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження.

Фонд споживання — частина національного доходу, яка за­безпечує задоволення матеріальних і культурних потреб лю­дей і потреб суспільства загалом (на освіту, оборону і т. п.).

Фонд нагромадження — частина національного доходу, яка забезпечує розвиток виробництва.

А зараз, відкрийте свої зошити для практичних робіт на сторінці 16. Ознайомтеся із темою та метою практичної роботи № 5. Виконайте завдання даної практичної роботи.

Практична робота № 5

Аналіз змін ВВП України для оцінки загального стану економіки

Мета:

-      навчитися аналізувати абсолютні та відносні статистичні показники;

-      побудова графіку динаміки реального ВВП і визначення за ним фаз економічного циклу;

-      обчислення показників ВВП на душу населення, реального ВВП;

-      порівняння показників економічного зростання різних країн світу.

Хід роботи

Таблиця 5.1

Валовий внутрішній продукт України за 1990-2010 роки*

Рік	Номінальний ВВП	Відсоток зміни реального ВВП до попереднього року	Відсоток зміни реального ВВП до 1990 року
1	2	3	4
	Млрд. карбованців
1990	167
1991	299	-8,7	91,3
1992	5033	-9,9	82,3
1993	148273	-14,2	70,6
1994	1203769	-22,9	54,4
1995	5451642	-12,2	47,8
	Млрд. гривень
1996	81519	-10,0	43,0
1997	93365	-3,0	41,7
1998	102593	-1,9	40,9
1999	130442	-0,2	40,8
2000	170070	5,9	43,2
2001	204190	9,2	47,2
2002	225810	5,2	49,7
2003	267344	9,6	54,4
2004	345113	12,1	61,0
2005	441452	2,7	62,7
2006	544153	7,3	67,3
2007	720731	7,9	72,6
2008	949864	2,3	74,2
2009	913345	-15,1	63,3
2010	1085935	4,2	66,0

* Джерело: Державний комітет статистики України[Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.ukrstat.gov.ua.

Завдання 1. Проаналізуйте динаміку валового внутрішнього продукту України за таблицею 5.1. і побудуйте графік змін реального ВВП України відносно 1990 року. Для цього відкладіть на графіку показники стовпчика 4 по вертикальній осі від­повідно до кожного року.

Дайте відповіді на питання:

1)  Як змінювався номінальний ВВП України за ці роки?

2)  Чи можна за показником номінального ВВП зробити висновок щодо економічного зростання в Україні впродовж 1990-2009 років? Чому?

3)  Як змінювався реальний ВВП України за ці роки?

4)  Визначте роки, коли в Україні спостерігалися такі фази економічного циклу: спад, депресія, пожвавлення.

Завдання 2.  Дефлятор ВВП у 2009 році дорівнював 113%, порівняно з 2008 роком, а чисель­ність населення України становила 45,9 млн. осіб. Використовуючи ці дані та показники таблиці 7.1, обчисліть :

5)  реальний ВВП України за 2009 рік

6)  реальний ВВП України на душу населення за 2009 рік

Завдання 3. Проаналізуйте дані таблиці 5.2. і дайте відповіді на питання:

Таблиця 5.2

	2008 рік		2009 рік
Країна	Рівень зростання ВВП, відсоток до попереднього року	ВВП на одну особу, дол. США за паритетом купівельної спроможності 2005 року	Рівень зростання ВВП, відсоток до попереднього року	ВВП на одну особу, дол. США за паритетом купівельної спроможності 2005 року
Естонія	-3,6	18882	-14,1	16228
Італія	-1,3	28170	-5,0	26559
Латвія	-4,6	17571	-18,0	15058
Німеччина	1,3	33714	-4,9	32147
США	0,4	43671	-2,4	42238
Угорщина	0,6	17997	-6,3	16886
Швеція	-0,4	34236	-5Д	32180
Молдова	7,8	2768	-6,5	2592
Україна	2,3	6766	-15,1	5763

Окремі зіставлення по країнах світу

1)  Які з наведених країн зазнали спаду вже у 2008 році?

2)  Яких країн світова криза торкнулася тільки в 2009 році?

3)  Які країни і в якому році зазнали найбільшого спаду ВВП?

4)  Які країни мали більший показник ВВП на одну особу в 2008 році?

5)  Як змінився ВВП на одну особу в цих країнах у 2009 році?

Завдання 4. Економічна наука і статистика використовують такі показники, що вимірюють обсяги національного виробництва: номінальний і реальний ВВП, відсоткова зміна реального ВВП, ВВП на душу населення в національних грошових оди­ницях і за паритетом купівельної спроможності та багато інших. Поясніть, чому в економічному аналізі застосовують стільки різних показників?

VI. Закріплення вивченого матеріалу - 5 хв.

Вчитель задає питання, а учні відповідають на них.

1.  Система національних рахунків (СНР) містить у собі:…?

— Валовий національний (внутрішній) продукт - ВНП (ВВП).

— Чистий національний продукт - ЧНП.

— Національний доход - НД.

— Особистий доход - ОД.

2.     Які вам відомі способи розрахунку ВВП?

—  Метод кінцевого використання

—  Розподільчий метод

—  Виробничий метод

3.     Як розрахувати показник чистого експорту?

—  Вартість експорту товарів і послуг за вирахуванням вартості імпорту товарів і послуг .

4.     Які є основні види ВВП?

—   Реальний ВВП та номінальний ВВП.

5.     Якщо рівень цін у країні за рік зросте, а виробництво товарів і послуг не зміниться, то…?

—     Номінальний ВВП збільшиться.

6.     За якою формулою формулою визначається дефлятор ВВП?

—   Номінальний ВВП / Реальний ВВП.

7.     Які є методи розрахунку національного доходу?

—   Метод доходу і метод розподілу.

А тепер, розв’яжемо задачу: Номінальний ВВП дорівнює 500 млрд. грн. Дефлятор ВВП становить 1,2. Розрахуйте, чому дорівнює реальний ВВП. (для розв’язку задачі викликаю до дошки учня).

                                        Розв’язок задачі:

Дефлятор ВВП =Номінальний ВВП/Реальний ВВП

Реальний ВВП =Номінальний ВВп/Дефлятор ВВП

Реальний ВВП = 500млрд.грн. / 1,2 = 416, 667 млрд. грн.

Відповідь: реальний ВВП становить 416, 667 млрд. грн.

VII.  Підбиття підсумків уроку - 2 хв.

Оцінювання відповідей учнів, обґрунтування виставлених оцінок.

Висновки щодо вивчення теми: отже, на сьогоднішньому уроці ми розглядали тему: «Основні показники розвитку національного виробництва. Способи розрахунку ВВП. Реальний та номінальний ВВП» та виконували Практичну роботу №5: «Аналіз змін ВВП України для оцінки загального стану економіки». Розкрили сутність таких економічних понять: валовий внутрішній продукт (ВВП), номінальний та реальний ВВП, національний дохід. Вияснили від чого залежить величина та динаміка ВВП, ознайомилися із різними способами розрахунку ВВП та формулами обчислення реального та номінального ВВП. Навчилися аналізувати абсолютні та відносні статистичні показники, будували графік динаміки реального ВВП, обчислювали показники ВВП на душу населення та реального ВВП.

VIII. Домашнє завдання - 1 хв.

1.  Вивчити матеріал с. 94-101 з підручника: Економіка (рівень стандарту, академічний рівень). 11 клас / І. Ф. Радіонова. – Кам’янець-Подільський: Аксіома,2011. – 176 с.  та конспект уроку .

2.  Розв’язати задачу №3 (з підручника: Економіка (рівень стандарту, академічний рівень). 11 клас / І. Ф. Радіонова. – Кам’янець-Подільський: Аксіома,2011. – 176 с .) на сторінці 102.

3.  Завершити виконання практичної роботи №5.

Тема уроку: «Економічні цикли. Причини та показники економічних коливань. Циклічні коливання та види циклів»

Мета уроку:

Навчальна: розкрити сутність таких понять: циклічність, економічний цикл, ознайомитись із внутрішньою структурою циклів, причинами економічних коливань, видами економічних циклів та із рядом ознак та показників, які свідчать про економічні коливання.

Розвиваюча: розвивати пізнавальні можливості учнів, сприяти розвитку уваги, спостережливості та логічного мислення учнів. 

Виховна: виховувати інтерес до економічних наук, формування моральних та естетичних якостей особистості.

Обладнання: таблиця «Фази ділової активності» та схеми «Фази економічного циклу».

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент – 2 хв.

Привітання учнів. Підготовка класу до заняття.  Перевірка наявності учнів.

ІІ. Перевірка домашнього завдання – 8 хв.

Учні здають на перевірку практичні зошити.

Усне опитування учнів по темі: «Основні показники розвитку національного виробництва. Способи розрахунку ВВП. Реальний та номінальний ВВП»:

1.     Валовий внутрішній продукт (ВВП) і методи його підрахунку.

2.     Реальний та номінальний ВВП.

3.     Валовий національний доход (ВНД) і методи його розрахунку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів – 5 хв.

Дайте визначення таких понять:

1.  Ринкова економіка;

2.  Економічна криза;

3.  Економічна система;

4.  Виробництво;

5.  Безробіття;

6.  Продуктивністі праці;

7.  Реальні доходи.

IV. Мотивація пізнавальної діяльності учнів – 2 хв.

На попередньому уроці ми вивчали тему – «Основні показники розвитку національного виробництва. Способи розрахунку ВВП. Реальний та номінальний ВВП». А на сьогоднішньому уроці ми ознайомимось із особливостями економічних циклів, розглянемо їх структуру та основні види циклів. Після вивчення даної теми ви зрозумієте, чому економіка ніколи не перебуває у стані спокою, та дізнаєтесь про основні ознаки та показники прояву економічних коливань.

Отже, записуємо тему уроку: «Економічні цикли. Причини та показники економічних коливань. Циклічні коливання та види циклів»

V. Вивчення нового матеріалу  – 21 хв.

План

1.     Економічні цикли та їх внутрішня структура.

2.     Причини та показники економічних коливань.

3.     Класифікація економічних циклів.

1.  Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, це закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.

Оскільки характерна риса циклічності — це рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку. За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки.

Також, важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність. Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток носить не прямолінійно зростаючий, а хвилеподібно зростаючий характер. У макроекономічній науці домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а в формі економічних циклів.

Економічний цикл — це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється.

Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.

Оскільки такий рух відбувається хоча й нерівномірно, але безперервно (останні фази попереднього циклу накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при народженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час поширення нового економічного циклу (пожвавлення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) — досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т. д.

Аналіз структури економічних циклів показує, що ми маємо досить просту картину послідовної зміни фаз циклу. Обґрунтування чотирифазної структури циклу (криза, депресія, пожвавлення, піднесення) було зроблено К. Марксом. Графічно це подано на рис. 1 та рис. 2.

Рис. 1. Фази економічного циклу                     

Рис. 2. Фази економічного циклу

Головною фазою циклу вважають кризу (спад, рецесію, скорочення ділової активності). Вона ніби підводить підсумок попередньому циклу і відкриває новий цикл. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази — відновлюють його.

Головні особливості кожного циклу визначаються перш за все харак-тером і глибиною кризи. Без кризи не було б циклу, оскільки саме періодич-не повторення кризи надає економічному відтворенню циклічного характеру. Однак, розглядаючи кризу як вирішальний момент циклу, не можна ігнорувати інші фази циклу. В кожній фазі циклу містяться умови її перетворення в іншу фазу, при цьому кожна попередня фаза утворює умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.

 Фаза спаду (криза) ¾ це різке порушення існуючої рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Відбувається скорочення попиту на товари, а також виникає надлишок їх пропозиції. Труднощі зі збутом призводять до скорочення виробництва і росту безробіття. Зниження платоспроможності населення ще більше ускладнює збут. Усі економічні показники погіршуються. Відбувається падіння рівнів заробітної плати, прибутку, інвестицій, цін. Через «омертвіння» капіталу у вигляді нереалізованих товарів фірми відчувають брак грошових коштів для поточних платежів, тому швидко зростає плата за кредит — ставка позичкового процента. Курси цінних паперів падають, настає хвиля банкрутств і масового закриття підприємств. Криза завершується з початком депресії.

Фаза депресії ¾ це фаза застою. Вона починається тоді, коли економіка досягає критичних точок падіння, спускається на «дно». ЇЇ справедливо порівнюють з післяшоковою ситуацією. Під час депресії виробництво не розширюється, товарні запаси поступово зменшуються, частину з них знищують, а частину реалізують за зниженими цінами. Саме в цій фазі досягається найбільша незавантаженість виробництва, а безробіття досягає свого максимуму. Найбільшого рівня сягає кількість банкрутств. На цій фазі суспільного виробництва відбувається оновлення основного капіталу. За умов скороченого виробництва ставка позичкового процента падає до свого мінімального значення. Проте поступово зростає сукупний попит і готуються умови для наступного пожвавлення виробничої та комерційної діяльності. А досягти цього можна, як правило, за рахунок застосування нової техніки й нових технологій, прогресивної організації праці і т. ін.

Фаза пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття. Починають зростати доходи домашніх господарств і прибутки підприємців. Збільшується попит на товари народного споживання й на ресурси, а разом з цим зростають і ціни. Підприємці намагаються відновити прибутковість виробництва, нарощують інвестиції в нову, продуктивнішу техніку, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Поступово обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня й економіка вступає у фазу піднесення.

Фаза піднесення (зростання) — це збільшення обсягів виробництва, підвищення продуктивності праці, зростання добробуту, при цьому економіка виходить на рівень, який перевершує всі попередні. Конкуренція на цій фазі гранично загострюється, виробництво розширюється відповідно до зростаючого попиту. Торгівля досить інтенсивна, прискорюється оборот капіталу, збільшується пропозиція вільного грошового капіталу. Розширюється попит на кредити, підвищується норма процента. Прибутки зростають, підвищуються курси акцій та інших цінних паперів, торгівля якими набуває значних розмірів. Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також операції на біржах. Таким чином, розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке, проте, вже закладає основу для наступної нової кризи, котра і завершатиме цикл.

Як бачимо, фаза піднесення завершується і змінюється фазою кризи (спаду) на так званій верхній поворотній точці, або «вершині». Таким же чином фаза кризи (спаду) завершується і відкриває шлях до нового піднесення через фазу депресії на кожній поворотній точці, або на «дні». Сьогодні основна увага приділяється розглядові не стільки піднесення чи кризи, скільки динамічним аспектам підвищення й зниження економічної активності.

Поряд із розглянутим чотирифазним циклом в економічній літературі нерідко характеризують цикл за двофазною його структурою. У цьому випадку виділяють фазу спаду і фазу зростання. Точки, які графічно відображають вершини зростання або найнижчий рівень падіння, називають точками максимуму і мінімуму відповідно.

2. Більшість сучасних економістів вивчають причини економічни коливань через аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на характер циклу, його тривалість, специфіку проявів окремих фаз.

До зовнішніх факторів можуть бути віднесені об'єктивні та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних явищ і які знаходяться поза економічною системою:

- війни, революції, та інші політичні потрясіння;

- відкриття крупних родовищ золота, урану, нафти та інших цінних ресурсів;

- освоєння нових територій і пов’язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення планети;

- потужні  прориви в технології,  винаходи та  інновації,  які дозво-ляють    радикально    змінити   структуру    суспільного виробництва.

Внутрішні фактори притаманні самій економічній системі, і вони можуть викликати як підйоми, так і спади економічної активності через певні проміжки часу. Серед них виділяють:

- фізичний  строк  служби  основного  капіталу  (рухомого  та нерухомо го);

- особисте споживання, скорочення або зростання якого впливає на обсяг виробництва та зайнятості;

- інвестування,    тобто    вкладення    коштів    у    розширення вироб-ництва,  його модернізацію, створення  нових робочих місць;

- економічну політику держави щодо виробництва, попиту та споживання.

Пояснити циклічність руху економіки дією тільки зовнішніх або внутрішніх   факторів   неможливо,  тому   що   економічний   цикл прискорює і гальмує економічну систему, використовуючи їх разом.

Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економічних коливань, беззаперечним є визнання того, що в кінцевому підсумку циклічні коливання в економіці обумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, сукупних витрат від потенційних можливостей виробництва.

Головними індикаторами (показниками) економічних коливань є:

-     обсяги роздрібної торгівлі;

-     запаси непроданої продукції;

-     загальний рівень цін;

-     курси акцій найбільших корпорацій;

-     рівень завантаженості виробничих потужностей;

-     сукупні обсяги виробництва;

-     зайнятість населення (безробіття);

-     рівень доходів населення;

-     динаміка попиту на товари тривалого користування;

-     інвестиції у нове будівництво

-     продуктивність праці тощо.

3. Цикли прийнято певним чином класифікувати.

Найбільш поширеною є їх класифікація за періодичністю або тривалістю. З цього погляду виділяють короткі цикли, які продовжуються від 2 до 4 років ¾ цикли Кітчина-Крума («цикл запасів»). Найчастіше головну причину цих циклів пов'язують із проблемами у відтворенні оборотного капіталу.

Більший термін (7-12 років) мають середні цикли, які ще називають циклами Жуглара. Найбільш поширеним поясненням причини цих циклів є коливання цін та ставок банківських відсотків, які, у свою чергу, змінюють інвестиційний попит, що, урешті-решт, спричиняє зміни в масштабах суспільного виробництва і в зайнятості.

За терміном циклічності виділяють також довгі цикли. їх називають ще цикли М. Кондратьєва, або довгі хвилі М. Кондратьєва. Вони продовжуються від 50 до 60 років. У цих циклах є дві фази: підйом і спад. На основі аналізу великого статистичного матеріалу М. Кондратьєв дійшов висновку, що підйом пов'язаний із широким запровадженням у виробництво нових досягнень науки і техніки, яке у свою чергу веде до наростання інвестиційного попиту. А коли вплив революційних змін у техніці й технології помітно послаблюється, виробництво ще певний час рухається за інерцією, але зрештою наступає спад.

Також, економічні цикли поділяються:

-     на функціональні цикли (у процесі яких економіка змінює свої параметри, не виходячи на іншу траєкторію розвитку);

-     цикли розвитку (у процесі руху яких відбувається глибока якісна зміна структури і функціонування економіки, перехід на нову траєкторію розвитку).

-     цикл вільної конкуренції,

-     чистої монополії,

-     монополістичної конкуренції.

В економічній літературі є й цікаві думки стосовно того, що різні за терміном цикли утворюють певну цілісність. Проте механізм взаємодії циклів різної тривалості ще не розкрито.

Циклічні коливання ведуть до відповідних змін (зростання або падіння) в усьому суспільному виробництві. Проте коливання в масштабах виробництва в різних галузях є різними. Це залежить від багатьох причин і, перш за все, від еластичності попиту на товари й послуги. Так, у тих галузях, які задовольняють попит населення в харчах, одежі, комунальних послугах - спад відчувається найменше, бо людина не може відмовити собі в споживанні фізіологічно необхідного мінімуму. Що ж стосується галузей, у яких виготовляють предмети довготривалого використання, то вони значно більше зазнають циклічних коливань.

Проблема циклічності розвитку економіки є надзвичайно актуальною, і кожна розвинута країна намагається спрогнозувати можливі терміни циклу, глибину його фаз, соціально-економічні наслідки і т. ін. Зрозуміло, що ці прогнози розробити важко, бо циклічність, хоча і є об’єктивним явищем, але її прояв залежить від дуже багатьох чинників. Більш-менш реалістичним стає антициклічне регулювання з боку держави. Саме вона своїми діями, хоча й не здатна запобігти циклу і його основним проявам, але може суттєво вплинути на сам перебіг циклу зменшуючи перед усім його негативні наслідки.

VI. Закріплення вивченого матеріалу  – 4 хв.

Вчитель задає питання, а учні відповідають на них.

1.  Що собою являє економічний цикл?

— Чергування піднесення і спаду рівня ринкової активності протягом кількох років.

2.     Які виділяють фази економічного циклу?

— Кризу, депресію, пожвавлення та піднесення.

3.  Яка фаза економічного циклу є головною?

— Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл.

4.  За чим економічні цикли можуть відрізнятися один від одного?

— Тривалістю й інтенсивністю.

5.  Яка особливість всіх економічних циклів?

— Всі вони мають одні й ті самі фази.

6.  За періодичністю або тривалістю виділяють такі види циклів:…?

—     Короткі, середні і довгі цикли.

7.  Яку фазу вважають нижньою точкою спаду («дном»)?

— Фазу депресії.

8.     Яка фаза циклу закладає основу для наступної нової кризи?

—  Фаза піднесення.

VII. Підбиття підсумків уроку  – 2хв.

Оцінювання відповідей учнів, обґрунтування виставлених оцінок.

Висновки щодо вивчення теми: отже, на сьогоднішньому уроці ми розглядали тему: «Економічні цикли. Причини та показники економічних коливань. Циклічні коливання та види циклів». Розкрили сутність понять циклічність, економічний цикл; вияснили, що економіка ніколи не перебуває у стані спокою; ознайомились із внутрішньою структурою циклів, причинами економічних коливань, видами економічних циклів та із рядом ознак та показників, які свідчать про економічні коливання.

VIII. Домашнє завдання  – 1хв.

1.  Вивчити матеріал с. 103-106 з підручника: Економіка (рівень стандарту, академічний рівень). 11 клас / І. Ф. Радіонова. – Кам’янець-Подільський: Аксіома,2011. – 176 с.  та конспект уроку.

2.  Написати реферат на тему: «Чому сприяє економічне зростання?».